Її бойове псевдо – «Сура», що у перекладі з єврейської означає «ангел–охоронець для всіх, хто потребує». Медикиня Тетяна сама обрала його, адже змістовне наповнення дуже імпонувало. З того часу, як приєднання до 108-ї бригади ТрО, вона намагається рятувати кожного воїна, хто потребує медичної допомоги, та докладає для цього максимум зусиль. Щоправда, передісторія її позивного почалась значно раніше.

… До війни жінка була ресторатором. 13 років успішно вела власний бізнес.

-Сама готувала, сама все робила, мене дуже любили, у мене було чимало моїх гостей, які поціновували саме мою кухню, – розповідає Тетяна. – А медициною я ще в цивільному житті трішки цікавилась. Згодом вже на війні закінчила курси медичних сестер.

-Як Ви потрапили на фронт?

-Річ в тому, що я з окупації, з Токмаку, що на Запоріжжі. Коли росіяни вдердися в наше місто, я займалась тим, що вивозила людей з Маріуполя, – згадує «Сура». – Заїжджали в саме місто, збирали людей по підвалах і вивозили. Багато з них не мали свого транспорту, але тоді ще був проїзд до Запоріжжя і можливість виїхати на українську територію.

У цей же час Тетяна відкриває свій ресторан і пристосовує його до потреб біженців. Годує їх, дає місце для ночівлі. Тут же разом з друзями надавала психологічну і медичну допомогу, тому що були люди з пораненнями. У щоденній волонтерській роботі вісім місяців пролетіли непомітно.

-Я також контактувала з нашими хлопцями і максимально надавала їм інформацію про переміщення росіян, – ділиться пережитим Тетяна. – Згодом потрапила в полон і потім просто, забравши доньку, та маму інваліда, тікала з міста. Бог допоміг, попри всі випробування та загрози, вдалося пройти через фільтраційний табір, і добратися до своїх.

У Запоріжжі жінка прожила п’ять місяців намагалась знайти роботу.

-Саме тоді я взнала про загибель мого рідного брата, – каже «Сура». – Всі питання з влаштуванням відпали одразу. Я прагнула воювати і пішла в ТЦК. Брати мене не хотіли, тому що мені було 48 років, але я залюбки підписала контракт. Вже в навчальному центрі зрозуміла, ким я хочу і маю бути на війні, і для чого я сюди йшла.

Тетяна вирішила стати саме медиком. Тактичну медицину в навчальному центрі вчила з самовіддачею, навіть брала додаткові завдання, аби лише займатися та дізнаватися більше про свій майбутній бойовий фах. Згодом у 108-й бригаді ТрО «Сура» пройшла курси бойового медика та медичної сестри.

Зараз вона виїжджає на чергування, на «евак». Її почали задіювати на полігоні в якості інструктора для бійців. Ще раніше Тетяна працювала в стабілізаційному пункті.

-Там теж багато досвіду взяла, адже допомагала дуже гарним лікарям, – зазначає «Сура». – Вони добре нас навчали, дали багато знань. Нині – це моя робота, і я її люблю! Намагаюсь максимально бути з хлопцями і чим можу допомагати їм. Мій девіз: «Сміливість і вірність!». Як моє тату. А ще я глибоко усвідомила, що здаватись нам неможна! Які б ситуації в нас не траплялись… Як би морально чи фізично не було тяжко… Не здаватись! У мене старший син на війні і мала доня з мамою. Я маю бути для них прикладом.

-Ви – сильна жінка! Скажіть, будь ласка, чи є у Вас мрії?

-Моя мрія: мати своє житло, так як я втратила його через окупацію. І вона вже потихеньку збулась. Так що, вірю, що всі мої мрії здійсняться. Звичайно, дуже хочу свій ресторан, адже це – моя улюблена мирна праця.

-Донька підтримує вас?

-Так, звісно! Спочатку вона плакала, скучала, тоді їй було дев’ять рочків, а зараз – дванадцять, тому вона розуміє навіщо я тут. Все розуміє! І їй довелося теж багато пережити, пройти через стрес, але впоралась. А як інакше? У нас майже вся сім’я – військова! Хочу, аби мої щоб мої діти і онуки жили нарешті в вільній країні, без війни. Щоб моя маленька чотирирічна онука при звуках сирени не бігла з ковдрочкою в коридор… Щоб ми ніколи не хоронили своїх дітей. Молодших братів! Тел. Рекрутингового центру 108-ї бригади ТрО: 0 800 337 803. Вакансії на FB: https://www.facebook.com/share/173NnZoJut/?mibextid=wwXIfr