Символічна форма хреста, у якій виконаний пам’ятник, несе у собі чистоту та святість. Сьогодні встановлення подібних монументів – це, перш за все, нова сторінка для нашої держави, можливість долучитися до різних аспектів історії України, дізнатися про події, які раніше майже не висвітлювалися.

Місце для встановлення хреста, за словами краєзнавців, обрали неподалік поховання 14-ти воїнів УНР – вояків полку «Січових стрільців – Вільних козаків», сформованого з наддніпрянців і галичан, які загинули в боях із більшовиками.

Плани щодо встановлення цього монументу були ще майже століття тому. В тодішньому Катеринославі громадськість планувала встановити пам’ятник воїнам, що звільняли місто від більшовиків. Але тоді цьому завадив наступ Червоної армії.

На Соборній площі у Дніпрі розташоване одне з небагатьох у регіоні поховань воїнів УНР, загиблих на Придніпров’ї під час визвольних змагань 1918-1919 років. Нині відомі прізвища лише двох загиблих із полку січових стрільців-вільних козаків, які поховані у братській могилі, – сотник Лугін та сотник Златоустов.

Пам’ятники та монументи – це не просто споруда на згадку про минуле. Вони є символом, що несе у собі емоції та конкретний зміст. Поглянувши на такий монумент, відчуваєш силу і дух українського народу, патріотизм та рішучість. В ситуації воєнної загрози ми об’єдналися, стали більш чутливими до ближніх, і поява нових пам’ятних знаків є доказом становлення та укріплення української народності.