22 травня 58 років тому відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Найвидатнішому митцю України не випало померти на рідній землі.  47-річний український поет спочив у Санкт-Петербурзі.Там  п’ятдесят вісім днів прах Шевченка і перебував. Згідно із заповітом Тараса Григоровича  його домовину, за клопотанням Михайла Лазаревського, було перевезено в Україну й перепоховано.

«Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій….

І  друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим в Україні.

Отже, церемонія перепоховання великого Кобзаря у 1961 році зібрала велику кількість небайдужих.

Відзначання дати перепоховання Тараса Шевченка має неабияке значення для українського народу, адже колись день заборонили, намагаючись знищити історію та цінності українців. У 1971 році 22 травня оголосили націоналістичним святом, відтоді участь у ньому була заборонена. Усіх, хто приходив у цей день вшанувати пам’ять Шевченка, силою розганяла міліція. Так продовжувалось аж до 1989 року, коли традицію все ж відновили.

Сьогодні у Дніпрі біля пам’ятника молодому Шевченку відбулося покладання квітів. На заході зібралися жителі міста, представники духовенства, міської та обласної влади.

Голова обласної ради Гліб Пригунов наголосив: «Тарас Шевченко –  більше ніж поет. Він є символом української культури і державності. Його боялися і живим, і мертвим. Його могилу охороняли від людей в далекому 1914-му жандарми з гвинтівками, що вже казати про 60 — 80-ті роки. Сьогодні ми вільні! Маємо змогу вшанувати великого Кобзаря. Адже Тарас Шевченко і його слова – невід’ємна частина сучасної України».